• --
  • :
  • --
  • |
  • року
  • в Боярці: 

Творчість слухачів

Гімн "Укрцентркадриліс"

 

І

Щоби мені знань ще хоч трохи прибуло
Сказали на курси уїжджай Павло
Місто подивись і трохи підучись
Повернись додому та й з нами поділись
Своїми знаннями, ми ділилися з учителями
Своїми знаннями, вони ділилися з нами
 

Приспів:
Укрцентркадриліс
Нам в житті ти пригодивсь
Вулиця Лісодослідна два два рази
Повна від знань моя голова
 

ІІ
 

Поз`їжджались звідусіль, з Українських міст та сіл
Лісової справи люди не байдужі до лісів.
Всіх з’єднав, ще й подружив, хтось кохання тут завів
Центр відомий в Україні, – кадри ліс живе й донині
 
 
 
Приспів: два рази
 

ІІІ
 

Дякуємо Вам за все керівники
Ви були для нас немов другі батьки
Підказали, роз’яснили, розуму дали,
Все пора додому – щасливі були.
Своїми знаннями, ми ділилися з учителями
Своїми знаннями, вони ділилися з нами
 

Приспів: два рази
 

Укрцентркадриліс чотири рази
 

Дорошко Павло - Економіст ДП "Холминський ЛГ" Корюківський р-н Чернігівська обл.

Счастье

 
Воистину, ведь жизнь прекрасна
У каждого она своя
Одним бывает долга, властна
Другим – коротка и пуста.
И как понять нам это?
Хотя я знаю, что скорей
Я не найду ответа
Ведь счастье разное бывает:
И для одних то красота
Когда детишки их встречают
И дом, а в доме том жена.
Жена которая обнимет
И приласкает и поймет,
Усталость как рукою снимет
И радость и покой придет.
Другим за счастье лишь работа
Огромный дом и в банке счет,
Машины, деньги – вот заботы,
А нежность и любовь не в счет.
Они не знают ведь покоя
Куда-то мчат, летят, спешат…
Наверно счастье вот такое,
Быть счастливыми все хотят!
Для третьих счастье лишь в бутылке,
Ну а когда-то хмель пройдет,
Останется лишь боль в затылке,
Хотя он это не поймет.
Да счастлив тот, кто в трудный час
Для друга сделал все, что может,
Не отвернулся, понял, спас.
Хвала! Пусть Бог ему поможет,
И счастлив, кто познал любовь,
Ее беречь он вечно будет!
Я повторяю вновь и вновь,
Да будьте счастливы, вы, люди!
 

16.02.2006 р.

Чередник Оксана - Сумське ОУ ДП «Свеське ЛГ» група «Бухгалтери лісництв» 10.04-22.04.2006 р.

Стих

 І
 
Чтобы вечно царствие природы
Не исчезла дивная краса.
На пустые площади приходит
Человек – сажающий леса.
 
 ІІ
 
Он растит деревья на планете,
Значит дарит людям чудеса.
Это счастье, что живет на свете,
Человек – сажающий леса

Снег

А снег кружил над головою
Морозя душу – ветер воет.
Еще недавно он играл листвою,
Теперь же свищет он и стонет.
Глядя в окно на это чудо,
Печаль в глазах своих не скрыв,
Боясь поймать опять простуду,
Платком голову укрыв.
Снежинки тают на щеках,
Руки от холода немеют –
Осталась память о тех днях,
Которые забыть не смею.
Не в силах я забыть те лица,
Что стали мне совсем родные.
А снег кружился и кружился,
Мы разъезжаемся отныне.
Не зная, как судьба сыграет,
Увидим ли мы друг - друга вновь.
А снег как - будто это знает,
Морозит сердце, будоражит кровь.

25.11.2005 р.
Кельвич Наталия Николаевна - староста группы «Бухгалтера лесничества» ДП «Фастовский ЛГ»

Якби не знали наші діти, як ми здавали річні звіти

Ти звіт зробила, Дездемона?

І

 

Час робити річний звіт
Закрутився в цифрах світ!
Все держава хоче знати
І давай нам форми слати,
Різні бланки й циркуляри,
Кілька штук, не менше пари.
Про затрати і зарплату
Дайте дані для Держстату,
В міністерства різні форми
Чи не вилізли ми з норми?
І слідкують за порядком,
Щоб обкласти нас податком,
Скрізь копаються експерти,
Щоб як липку нас обдерти!
В інформації із СПОДУ
Маса крутиться народу.
Бо чиновникам з вершини
Треба знати до грамини:
Скільки лісу ми зрубали?
Яку долю його вкрали?
Чи дуби є кривобокі?
Чи пеньки стоять високі?
Чи є звірі, чи є птахи?
чи не здохли бідолахи?
І чи сіно ми косили?
Чи нектар бджілки носили?
Ы чи э в нас протигази
Проти всякої зарази?
Скільки пар чобіт зносилось?
Скільки стін вже покосилось
На старенькому кордоні?
 
ІІ

 

Чи полюють у районі
Браконьєри на лисиці?
І чи є в нас рукавиці?
Скільки ватяних фуфайок?
Скільки ботиків і гайок?
І чи є автомобілі?
Чи зіпсовані, чи в ділі?
У відпустку хто подався?
Хто в оселі травмувався
Або гепнув на дорогу.
Забив, ребра, руку, ногу?
І чи в кожному лісництві
Травми є на виробництві?
Скільки діток, скільки мамок?
Скільки викопали ямок?
Щоб дерева посадити?
Чи збиратись ліс кропити?
Чи придбали яд ми новий?
Щоби здох п’ядун зимовий ?
Чи завмерли короїди?
Чи давали на обіди?
Скільки фрез напакували?
Що купили, що продали?
Чи верстати не зламались?
Чи безпеки всі навчались?
Чи багато охорони?
Чи літають ще ворони?
Чи дерева таксувати?
І чи дрова продавати?
Чи фанерний дуб ще маєм?
Скільки сієм і саджаєм?
 
ІІІ

 

Чи є каски , і жилети?
І чи маєм туалети?
Де, в кущах чи біля дуба?
Та питання стоїть руба...
Треба точні дані дати,
Але де ж їх рахувати?
Тиснуть нові гегемони
Ми як вижаті лимони
По копієчці хапаєм
І дірки кругом латаєм.
В формах старих,
формах нових
Безліч є питань "дубових"
Більшість схожі на химери.
Але скромні інженери:
- Поможи нам – кажуть – Боже.
Кожен бреше, як хто може!
У графу, що трохи знають
Щедро воду доливають.
В форми ставлять всі сумлінно
Цифри й прочерки позмінно.
Та на що це Богу треба –
він подавсь собі до неба
Бо створив таку породу,
що товче у ступі воду!
Справно губляться мільйони
І паперу цілі тони.
Хто луна йде над світом

 

Школа Михайло Іванович - Провідний інженер з охорони праці Кам’янського Держлісгоспу ДЛГО "Черкасиліс"

Після лекції

 
Сьогодні день тяжкий був, Люда, -
Жалівся вдома викладач.
Дістав в цій групі, блін, зануда,
Слова не дав сказать, хоч плач.
Не дочитав я півпрограми,
Бо він вчепився, як реп’ях,
Послать би десь його до мами,
Та не дає культурний фах.
Я натякаю, як умію,
Міняю кольори лиця.
Бо зупинити не посмію,
А він…нахабний без кінця,
Збиває думку в межах теми,
Як егоїст? Чи як простак?
Він, бач, прибув рішать проблеми,
А решта групи – просто так!

26.03.2007р.
Приколи дядька Школи (Якось біс його приніс в Укрцентркадриліс)

Ода бухгалтерів

 
Всі ми вдома працювали,
І нічого не гадали.
Тут новина нам прийшла,
Що нам в Боярку пора.

Приспів:
Ой ти Боярка моя
Ти ж такая чарівна.
Хоч тебе я і покину.
Та до тебе знов прилину.

Всі ми сумки пакували
І квиточки купували.
Хоч лісничі не пускали
На пероні сумували.

Приспів.

Ніч минула швидко-швидко,
А приїхали вже видко.
До людей ми приставали,
Де ж та Боярка питали.

Приспів.

"Укрцентркадриліс"
Познайомив нас усіх.
Захід, північ, південь, схід –
Тут не знаємо ми бід.

Приспів.

Зранку встали, повмивались,
І на пари всі зібрались.
Хто у зошит, хто в вікно,
Хто на танцях вже давно.

Приспів.

А куратор хто така?
Це Наталка чарівна.
Ну, а староста, звичайно
Непосидлива Оксана.

Приспів.

День за днем минули швидко,
І екзамени вже близько.
Розставатись нам пора,
Та охоти вже нема.

Приспів.

Вчителі всі дуже добрі,
Методисти пречудові,
А Тамара лиш одна,
Бойова та заводна.

Приспів.

Та вже вибору нема,
Бо додому вже пора.
А надія є така,
Що повернемось сюда.

Приспів.

То ж Ви нас не забувайте,
Лихим словом не згадайте.
Будем Вас ми пам'ятать,
Бо повернемось опять.

Приспів.

16.11.2007 р.
група "Бухгалтери лісництв"

Не зли...

 
Не зли других, и сам не злись,
Мы в этом мире только гости,
И если, что не так – смирись,
Будь поумнее, улыбнись.
Ведь в мире все закономерно,
Зло, излученное тобой,
К тебе вернется непременно.

Екскурсія в Малин

 

Сьогодні вівторок – екскурсія в Малин,
Що буде попереду ми ще не знали.
Ми сіли в автобус – дорога помчала,
Нас Київська область вітала.
Скрізь євроремонти і нові покрівлі.
Ще річка Ірпінь, річка Здвиж, місто Буча,
Зелені поля нас стрічали квітучо.
Соснові ліси нас вітали привітно,
Ми їхали в Малин – час йшов непомітно.
А сонечко лагідно нам посміхалось,
І білі хмарки в небі тихо гойдались,
На луках травицю корови щипали:
«А ви не до нас? – «Ні ми їдемо в Малин».
І нам чорнорябі махнули хвостами:
«Назад заїжджайте, дамо молока ми».
Дивилися села услід нам із ганків,
З зелених садочків хатки виглядали:
«А ви не до нас? – "Ні ми їдемо в Малин".
Дорога далека тікала уперто.
Та це вже не Київська область, відверто.
Житомирська область нас радо вітала,
І річка Ірша нам місток прокладала.
Не встигли моргнути – а ось вже і Малин.
Ну що ж, зустрічайте! Ви нас не чекали?
Всміхнулась лісгоспу центральна садиба:
"Заходьте у гості, пробачте без хліба".
Самшит прокладав нам доріжку до входу,
А двері рипіли – чимало народу!
Та актовий зал всіх прийняв безвідмовно,
А там головні так цікаво й тактовно,
Змістовно про свій нам лісгосп розказали,
А ми їм питання свої задавали.
Назад повертались неначе на крилах,
Знов сосни стрункі на зелених вітрилах,
Прощалися з нами і віти гойдали,
Шкода, що так швидко вертати ми мали.
І коси берези схилили шовкові:
"До зустрічі друзі, бувайте здорові!"
Ліс все шепотів, а дорога летіла,
А-ну зупиніть - вже суниця поспіла,
А там і чорниця: "А-ну ж бо купуйте
Сім гривень півлітри, грошей не жалкуйте".
Житомирська область скінчилась і знову
Нам Київська область давала дорогу.

Водяна Валентина Іванівна
ДП "Онуфріївське ЛГ" Деріївське лісництво
Група "Бухгалтери лісництв" - 13.06-25.06.2005 р.

Зустріч з Києвом

 
Київське небо засумувало,
Сліз пролилося на Київ чимало,
Київ облило, будинки, машини,
Навіть весілля і лімузини,
Тільки екскурсію нам зіпсувало,
Встигли побачити ми дуже мало.
Що ж ти нам небо так недоречно
Зустріч із Києвом змило неґречно?

Водяна Валентина Іванівна
ДП «Онуфріївське ЛГ» Деріївське лісництво Група «Бухгалтери лісництв» - 13.06-25.06.2005р.

Бабин Яр

 

Бабин Яр і ми у ньому
Біля пам’ятника жертвам.
Тих жахливих днів нікому
Не бажаєм знайти серцем.
Все, тремтять на віях сльози
І в очах блукає смуток
Так, тоді тії загрози
Не змогли вони збагнути.
Кров лилась в глибинах Яру
І вмивала його схили.
Днів тих пам'ять полум’яну
Яр сховав в своїх могилах
Тисячі простих євреїв
Росіян і українців
Смерть як вічні привілеї
Прийняли від рук арійців.
Скільки спогадів жахливих
Ще сховав Яр у минуле…
Пам'ять голови схилила,
Тільки б люди не забули.

Водяна Валентина Іванівна
ДП «Онуфріївське ЛГ» Деріївське лісництво
Група «Бухгалтери лісництв» - 13.06-25.06.2005р.

Заповіт бухгалтера

 

Як умру, то поховайте мене між книжками
І могилу мою вкрийте всіма бумажками.
Як умру, то поховайте в архів під папери
І під звуки рахівниці винесіть за двері.
Поховайте, люди добрі, мене край дороги
Й податкову накладну покладіть у ноги.
Під голову покладіть всі нові Закони-
Може й вони знадобляться як якісь канони.
Щоб всі справи й документи на труну поклали,
А на хресті почепили звітні матер’яли.
Оборотні відомості зовсім не чіпайте
Накладними ордерами мене поминайте.
Кредитори, дебітори хай за мной не плачуть
(сльози не поможуть),
На розтрати й недостачі нехай хрест положать.
А останні всі папери зав’яжіть в пакунок,
Як не хватить 20 гривень, спишіть на мій рахунок.
Поховайте й приступайте всі до Декларації.
Не забудьте й про додатки матимете рацію.
Поховайте, громадяни, з великим почотом
І могилу мою вкрийте годовим отчотом

Лісівники

 
Лісівники ми, друже мій, лісівники.
Лісівників у нас хіба не знають?
І наші помисли хіба не як бруньки
Тепло весни – тепло дерев вбирають?
Лісівники ми, друже мій, лісівники,
В житті колись ми вибір свій зробили.
І наші милі, дорогі чоловіки
За це можливо нас і полюбили.
Лісівники ми, друже мій, лісівники.
Не ніжила нас доля, не ласкала.
І розбрелися наші по лісу роки,
І молодість у лісі заблудила.
Лісівники ми, друже мій, лісівники.
Бува не все іде в нас так, як треба
Та світить сонце. Галасують ластівки
І підростають діти і дерева.
Лісівники ми, друже мій, лісівники.
Нас поіменно, мабуть, не згадають.
Та в лісі інколи зберуться земляки
І пісню, нашу пісню заспівають.
Стоять ліси, шумлять ліси.
Ми лісових стежок сходили стільки!
Посеред листя і роси
Ми стільки бачили краси,
Нам звуки лісу, як мелодія сопілки.

З журналу групи лісничих..

Як ліс росте із поглядом в століття

 

А ліс росте із поглядом в століття ….
Ось велет дуб… Посунься трохи вбік,
Розкрилить дай йому високе віття.
Яка тут далина, яка тут вись!
Та це для всіх, не для самого тебе.
Розлогій сосні місцем поступись.
Їй треба сто вітрів, простору, неба.
Тяжким трудом посаджене колись…
Тепер тут медозбір і повна чаша!
Ти шапку скинь і низько поклонись.
Бо ліс – це світлий храм, Святиня наша.
Пливуть ліси …За ними ген степи…
Ти в лісі задарма не зріж ялинку.
Природа скрізь жива – не наступи
Ні на чебрець, ні на гнучку билинку.
Нащадки тут гулятимуть навкруг.
Хай пройдуть і твоїм щасливим слідом.
Нехай їх вабить ліс, голубить луг,
Збережені навік дбайливим лісником!

25.03.2005р. Група помічників лісничих

Думи, думоньки

 

Боярка, курси, навчальний процес
Нас поєднали та чимось зустріли.
У спілкуванні завжди є ексцес.
Але напевно відвертий та милий.
Пам'ять як символ в душі залиша
Все що стосується вірного кроку
Ось для того і існує душа
Щоб зупинить від тюремного строку.
Ми є хранителі тайни буття
Нас не здолати як Трою здолали
Певно розумні і все то життя
Дещо самі, дещо інші навчали.
Досить приємно буть в Боярці нам
І спілкуватись на теми одвічні
Впевненості у собі пацанам
- Ну а дівчатам?, - дівчатам налічні.

Рудницький Іван Станіславович Гол.бухгалтер ДП "Словечанське ЛГ"

Спасибі людям

 

Спасибі людям, що зростили ліс!
За всі дуби спасибі, за ялини!
І за красу березових тих кіс,
Що линуть в серце кожної людини!

Весна

 

Весна пришла – все оживает,
Все просыпается от сна.
Из юга птицы прилетают
Природа нежности полна.
Люблю бродить в лесу весною,
Спокойно там и хорошо,
Пахнет свежестью, травою
И чувствуешь себя легко.
Уходят прочь переживания
Из нашей жизни суета
И предаюся я мечтаньям
Вокруг такая красота!
И распускаться листочки,
И птицы песенки поют,
Вот пробиваются цветочки,
Неся с собою в лес уют.
Подснежник, ландыш и фиалка,
Потом черемуха, сирень
И уходить отсюда жалко
Бродить здесь хочется весь день.
А как чудесен сад в цветенье,
И красота, и аромат,
Гул пчел и жаворонка пенье –
Так восхищают и манят.
Все распускается, бушует,
Ласкает солнышко теплом
И вся душа моя ликует
Глядя на красоту кругом.
Весна пришла. Все люди рады
И мир наполнили теплом.
Другой награды мне не надо
Знать, что все счастливы кругом.
 
17.04.2006р.
Чередник Оксана
Сумське ОУДП «СвеськеЛГ» група «Бухгалтерилісництв» 10.04 - 22.04.2006р.

Коментарів (0)

Коментарі відсутні

Написати новий коментар, або задати запитання (всі поля обов`язкові):


(I can not read the code)